7 об’єктів архітектури Львова, які не дійшли до нашого часу

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

Відомий львівський екскурсовод, батяр і краєзнавець Василь Радковець під час публічної зустрічі розповів про зниклі об’єкти архітектурної спадщини Львова, а також про те, чому їх не варто називати пам’ятками.

Не обійшлося і без згадки річки Полтви, яка колись була повноводною і годувала місто. На питання, чи відновлять її, у краєзнавця також є своя відповідь.

ІА Дивись.info занотувало ключові моменти розповіді.

Пам’ятки передбачають собою ті об’єкти, які були під охороною держави. Але у 13-14 столітті не було такого явища, тому це не пам’ятки, а саме об’єкти. До періоду закінчення Австрійської імперії такого поняття, як історична пам’ятка просто не існувало.

5 основних сакральних споруд, які існували у місті короля Данила

1. Церква Святого Теодора

На площі святого Теодора була однойменна церква. Перша згадка про неї датується 1453 роком. Вона була дерев’яна і розташовувалася навпроти церкви Миколая. І завжди точилася тиха війна між цими церквами за землю, адже до кожної була приписана своя ділянка. Однак якщо у 16 столітті до церкви святого Теодора належали 40 родин, то у 18 столітті було тільки 10 — стався упадок і до сповіді приходили приблизно 100 осіб. Це дуже мало.

Церкву перебудували у 1706 році. Там облаштували три вівтарі, крім того — побудували триповерхову дзвіницю із чотирма дзвонами. Також церква була багата на артефакти, наприклад, книги з дорогими укладами. Цим визначався її статус.

Однак у 1745 році її зруйнували повністю. І образ святого Теодора після того, як церкву розібрали, передали до церкви Святого Микола. Власне, і землі відійшли до неї.

Варто зазначити, що це була українська православна церква. Перша греко-католицька служба була відправлена у Львові у 1629 році у присутності польського єпископа. Але міщани не сприйняли її із захватом, хоча відправлялася вона українською.

2. Церква Воскресіння Господнього

Церква Воскресіння Господнього. Реконструкція Ігора Качора

Перша згадка теж відноситься до 15 століття. Споруда знаходилася на теперішній вулиці Замарстинівській. Вона горіла кілька разів: перша пожежа сталася у 1623 році, друга — у 1625. Тоді її зруйнували татари, коли палили трупи своїх загиблих воїнів.

Ця сакральна споруда була побудована у стилі української сільської церкви. Але до наших часів не дійшла, адже у 18 столітті приходить австрійський уряд і церква занепадає. Ми її більше не побачимо, оскільки відновити за зображеннями не видається можливим.

3. Церква Преображення або Спаса

Вперше згадується у 16 столітті. Вона розташовувалася у кінці теперішньої вулиці Богдана Хмельницького, яка колись була Жовківською. Церква була дерев’яною та мала церковне братство. Утім сама по собі була дуже бідною — на всю церкву була тільки одна чаша та одна Біблія не в дорогому укладі.

4. Церква Різдва Богородиці

Церква Різдва Богородиці. Реконструкція Ігора Качора

 

Заснована у 1630 році. Її перебудували у 1710 році — додали каменю і дерева. Є версія, що на цвинтарі, який був при церкві, похований Максим Кривоніс. У 1648 році під час походу Богдана Хмельницького на Львів, Максим Кривоніс здобув Високий Замок, але був поранений. Деякі дослідники кажуть, що його поховали саме тут.

5. Церква Івана Богослова

Церква Св. Івана Богослова. Реконструкція Ігора Качора

Ця сакральна споруда розташовувалася у районі Підзамче, де зараз знаходиться залізнична станція. Своєю появою церква завдячує меценату. Однак у середині 17 століття під час нападу татар її знищили і у 1673 році, аби її відновити, ігумен мусив іти до Москви і просити грошей у царя. Так у 1679 році дерев’яну споруду розібрали, а замість неї встановили кам’яно-дерев’яну. Знесли її у 1802 році під час головування уряду Австрії, який був нічим не кращий за радянський. Через 7 років вони продали матеріали з церкви іудеям, щоби ті при синагозі могли побудувати два свої будинки.

Річка Полтва

Я не вірю, що за свого життя я її побачу відновленою, хоча і є різні проекти. Але це та річка, завдяки якій постало місто. Вона його годувала. Зараз тяжко навіть львів’янам повірити, що там водилася риба, ходили кораблі, що вона через Західний Буг впадала у море. Полтву знищили самі люди, але у нас іншого вибору не було — наступала цивілізація. Таким чином колись повноводна ріка пішла під землю. Мало хто знає, але на річці був острів. Зараз на цьому місці стоїть пам’ятник Адаму Міцкевичу. Там же раніше через острів проходили два мостики.

Річку почали закопувати, бо була велика повінь. Звісно, перед тим Полтва теж заливала міські угіддя, бо вони розташовувалися на її березі, але коли гинули свині, кози, це нікого не турбувало, а тоді загинули двоє молодих хлопців. Тому наказом магістрату і бургомістра постановили засклепити Полтву. Над першими 15 кілометрами працювали 50 років. Остаточно роботи завершили у 1970-х роках.

Треба сказати, що це був необхідний крок, адже міста, які мають кілька рік, використовують менші для каналізації, у нас же такої можливості не було.

Колишній Низький замок

Він стоїть у північно-західній частині міста (на місці, де розташовувалася фортеця, зараз знаходиться Національний музей ім. Андрія Шептицького, Національний театр ім. Марії Заньковецької та площа мистецького вернісажу). Там жив міський староста, який займався економікою, тому що польський король у Львові був рідко. Низький замок сам по собі був як місто у місті: там стояла каплиця святої Катерини, церква, над брамою була вежа тощо. Перша згадка про нього — це 14 століття. Одна з визначних історичних подій, що сталася тут і важлива для нас, це 1537 рік, коли король Сигізмунд І Старий мусив покоритися шляхті. У 1704 році у замку перебував шведський король Карл ХІІ, який потім був союзником Мазепи.

Зрештою, у 1802 році замок вже перебував у руїнах. Мури, які його оточували, продали, щоби люди могли будувати нові будинки.


Підписуйтеся на наш канал в Telegram та спільноту в Facebook
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР