Вівторок, Травень 22

28 квітня 1943 — творення дивізії «Галичина»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr +

28 квітня 1943 р. у Львові відбулось урочисте проголошення створення добровольчої дивізії військ СС «Галичина». Важливість цієї події важко переоцінити, оскільки дивізія була першим зародком української регулярної армії в роки Другої Світової війни та стала найкращою військовою формацією в українській історії: добре вишколена, оснащена, а головне – вмотивована та патріотична, розповідає Фотографії Старого Львова.

Боже благословіння під час присяги (Нойгаммер) (фото з книги Р.Пономаренка «Бойова група «Байєрсдорф»)

Ще з 1941 р. українці проявляли ініціативи зі створення українських військових частин у лавах німецьких збройних сил для боротьби проти СРСР. Певний час ці почини не знаходили відгуку, ситуація змінилась лише після призначення в Галичину нового німецького губернатора – Отто Вехтера, який приязно ставився до українців і поважав їх прагнення до національного усвідомлення, постійно лобіюючи українські інтереси перед керівництвом СС. Саме Вехтер став ініціатором формування дивізії з німецького боку. В цьому він був гаряче підтриманий українським проводом, зокрема, за створення дивізії рішуче виступили голова УЦК В. Кубійович та митрополит А. Шептицький.

Вояки групи «Байєрсдорф» з українськими дівчатами (фото з книги Р.Пономаренка «Бойова група «Байєрсдорф»)

Проте головними творцями дивізії стали саме галичани, проявивши величезний ентузіазм та бажання досягнути нарешті омріяної української мети – створення власного регулярного війська. Якщо для німців метою постання дивізії було залучення українців-галичан до боротьби з більшовизмом та, як наслідок, допустити українську націю до побудови «Нової Європи», то мотивація українців була значно ширша:

1) створити власну збройну силу та заявити про себе, як про самостійного гравця на європейській геополітичній арені та про націю, що має право на власну державу;

2) офіційно взяти участь у боротьбі проти СРСР та захистити свою Батьківщину від повернення комунізму;

3) після перемоги Німеччини в війні створити Українську незалежну державу.

Українські стрільці групи “Байєрсдорф” на вогньовій позиції (фото з книги Р.Пономаренка «Бойова група «Байєрсдорф»)

В цілому, мета обох сторін співпадала. Новина про створення української військової частини викликала великий запал по всій Галичині. Вже на початку травня 1943 р. розпочалась активна рекрутська кампанія, якою керували українські чиновники з УЦК та Військової управи «Галичина». Призовні пункти відкрились по всій Галичині, від Перемишля до Тернополя. До лав дивізії масово зголошувалась українська міська та сільська молодь – учні старших класів середніх шкіл (були випадки, коли ледве не всім класом хлопці приходили на вербувальний пункт), студенти, інтелігенція (приміром, в дивізію вступили відомі артисти Львівського оперного театру Володимир Карпяк та Орест Сліпенький). Справжньою рушійною силою рекрутування стали колишні Січових стрільці, зокрема, легендарний «чорний князь уесесів» Унгрін-Безгрішний, вояки УГА та інших армій, багато з яких також зголосились до дивізії.

СС “Галичина” зі Львова (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

На початок червня 1943 р. заявки на вступ до дивізії «Галичина» подало близько вісьмдесяти тисяч добровольців. Ця кількість була значно більшою, ніж треба для формування однієї дивізії, тому німці додатково вирішили сформувати ще п’ять окремих «галицьких добровольчих полків СС», які мала вишколювати німецька поліція.

Ось так, трохи несподівано, галичани приєднались до загальноєвропейського добровольчого руху. Часто приходиться чути питання – а чому дивізія потрапила під керівництво СС? Це пояснюється дуже легко, бо саме СС керували інонаціональними формуваннями у військовій машині Німеччини. Тому в Вермахт йшли служити німці, а всі іноземні добровольці – зараховувались до лав військ СС. До того ж, війська СС мали відверто елітарний характер, тому служити в їх лавах було престижно, що теж мало свій вплив на настрої галицької молоді.

СС “Галичина” зі Львова (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

СС “Галичина” зі Львова (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

Для українських добровольців була розроблена спеціальна система відзнак, яка підкреслювала, що вони б’ються за свої власні національні інтереси, що співпадають з німецькими. Про національну приналежність українців свідчив нарукавний щиток з галицьким левом і трьома коронами, що нашивався на рукав під орлом СС, а на комір замість петлиці з рунами нашивалась петлиця з «левиком». Тому в цей момент історії головним символом України в Європі став саме галицький лев, а не тризуб.

СС “Галичина” зі Львова (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

СС “Галичина” зі Львова (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

 

Німці створили всі умови для якісної підготовки дивізії. Однією з ключових проблем була нестача кваліфікованих командних кадрів, бо швидко виявилось, що українці на той час таких не мали. Більшість колишніх старшин армії УНР, УГА тощо, які пішли в дивізію, не мала необхідної підготовки для командування в сучасній війни, вони були старшого віку, тому здебільшого виконували представницькі функції. Саме тому при формуванні дивізії всі основні командні посади зайняли німці (лише три командири батальйонів були українцями). Українські командні кадри треба було вишколювати і до цього приступили з самого початку формування дивізії. Зокрема, 350 офіцерів та близько 2000 унтер-офіцерів українців були відправлені на навчання в офіцерські та унтер-офіцерські школи СС. Проте в випадку вишколу офіцерів питання стояло ще серйозніше, бо в есесівських офіцерських школах виховувались не лише суто командні кадри, а майбутня еліта нації. Вважалось, що з часом українські випускники офіцерських шкіл СС стануть провідниками української нації, її лідерами. Той факт, що українців направляли на навчання в есесівські юнкерські школи, які під час війни показали себе одними з найкращих навчальних закладів для підготовки офіцерського складу, свідчить про серйозне ставлення німців до дивізії та України.

СС “Галичина” з Дрогобича (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

СС “Галичина” з Дрогобича (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

Найвідомішими військовими школами де навчалися українці були офіцерські школи СС в Брауншвейгу, в Арользені (готувались офіцери адміністративної служби), Бенешові (артилерія), Киншлагу (панцер-гренадери), Граці (офіцери медичної служби) та унтер-офіцерські – Метц (зв’язок), Радольфціль та Лауєнбург (саперні), Бреслау-Лісса (піхотні гармати), Хільверсам (протитанкова артилерія) та деякі інші. Всього українські добровольці були відправлені в 45 різних місць формування та навчання. Німецькі інструктори ставились до українських курсантів об’єктивно та з повагою, за спогадами колишнього юнкера Євгена Шипайла «навіть не раз ставили українців як приклад німцям».

СС “Галичина” з Бродів (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

СС “Галичина” з Бродів (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

Вишкіл дивізії спочатку проходив в учбовому таборі Гайделяґер (біля міста Дембіца, Польша), а на початку весни 1944 р. її перевели на військовий полігон Нойгаммер. Не дивлячись на важке вояцьке навчання, галицькі хлопці в цілому проявили себе з найкращого боку, заслуживши визнання німецького керівництва. Варто зауважити, що вояки дивізії мали більше прав та привілеїв ніж, наприклад, вояки РОА, чого лише коштував високий статус вояка військ СС, що навіть німецьке цивільне населення ставилось до них з повагою. Також відомі випадки, коли дивізійники допомагали українським робітникам, що працювали в Німеччині.

СС “Галичина” з Станіславова (Івано-Франківська) (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

СС “Галичина” з Станіславова (Івано-Франківська) (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

СС “Галичина” з Станіславова (Івано-Франківська) (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

Дивізія «Галичина» формувалась як стандартна гренадерська дивізія військ СС, з трьома гренадерськими полками, артилерійським полком, протитанковим, фузилерним, зенітним саперним батальйонами/дивізіонами та стандартними частинами посилення. Проте організація дивізії мала свої особливості, зокрема, наявність військових капеланів, яким присвоювалось офіцерське звання і які перед призначенням на посади пройшли спеціальний військовий вишкіл.

СС “Галичина” з Коломиї (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

СС “Галичина” з Коломиї (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

Бойовий шлях дивізії розпочався на початку лютого 1944 р. діями збірної бойової групи (близько 1500 чоловік) під командуванням оберштурмбаннфюрера СС Ф.Байєрсдорфа проти радянських партизанів у Східній Польщі (т.з. Бойова група «Байєрсдорф»). Половину старших командирів в цій групі складали українці, а на «айнзатці» вона перебувала близько двох місяців. Це стало першим бойовим хрещенням українських вояків дивізії «Галичина», внаслідок успішних дій декілька з них були відзначені німецькими нагородами.

СС “Галичина” з Коломиї (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

СС “Галичина” з Коломиї (з фондів ЛІМ – з фотоальбомів подарованих музею сином Отто фон Вехтера Хьорстом фон Вехтером)

На початок літа 1944 р. дивізія «Галичина» повністю сформувалася як професійна військова формація. Термін навчання вояків тривав майже рік, а озброїли дивізію найкращими зразками німецької зброї, які мали бути в гренадерській дивізії, в тому числі грізними 88-мм зенітками – найкращими гарматами Другої Світової війни. Отже, перед своїм шляхом на фронт дивізія «Галичина» була добре вишколеною та озброєною частиною, а ніяким не «гарматним м’ясом», як іноді приходиться чути з вуст російської пропаганди.

Поважаючи прагнення галичан, німці вирішили задіяти дивізію саме на захисті Галичини, не задіявши її в бойових діях проти західних союзників більшовиків. На початку липня 1944 року галицькі гренадери зайняли позиції на фронті під Бродами, готуючись до відбиття чергового наступу радянської армії. До початку битви під Бродами лишалось менше двох тижнів…

Добровольці дивізії «Галичина» прямують до вагонів. 18 липня 1943 р.

Автор: Роман ПОНОМАРЕНКО – кандидат історичних наук, член «Резерву дивізії «Галичина» для порталу Фотографії Старого Львова.

Подяка Львівському історичному музею в особі Руслана Кошіва за наданий фотографічний матеріал вищезгаданому порталу.


Підписуйтеся на наш канал в Telegram та спільноту в Facebook
Поширити:

ЗАЛИШИТИ  КОМЕНТАР